Камінь-дірявець на околиці Стільська теж знаний поміж міс­­цевих як «жертовний». Він несподівано визирає на поверхню з-під довколишньої жов­­туватої трави. Понад скелею ростуть собі преспокійно сосни. Так само не зважають на чужорідну стихію місцеві кози, які неабияк упевнено скачуть по скелях. Вапнякова порода подовбана маленькими печерами, тому нагадує вулик. Чи й справді жили монахи там, де зараз селяни зберігають картоплю й молоко? На думку професора Войтовича, печери походять із Другої світової: домівки у вапняковому камені з’явилися після того, як Стільсько спалили німці.