Земля-Стільско - Історія земель

Історія земель

Історія та факти всього краю.

 
 
 
 
Орест КОРЧИНСЬКИЙ, відкривач і дослідник Стільського городища, кандидат історичних наук: — За 30 кілометрів від Львова у селі Стільське є унікальне городище. Саме місце займає 250 га, а весь масив — храми, печери — аж 200 кв. кілометрів. Але в Україні про городище не знають, більше того, не знають навіть у Львові. Експедиція працювала 25 років за постанови президії Академії наук, а створили її за клопотанням провідних вчених-археологів СРСР 1987 року, передусім — академіка Рибакова з Інституту археології СРСР. За кордоном про неї вийшла не одна публікація, серед іншого в наукових журналах. Але потім виявилося, що незалежній Україні не потрібно займатися вивченням історії Галичини. От «добрі» люди 2000 року звернулися в Академію наук із листом, що ця експедиція не потрібна... Де-юре вона існує донині, але в незаконний спосіб забрано фінансування (мені прямо сказали, що пора припиняти всілякі дослідження). Городище ж — це найбільше місто Європи VII — X століття нашої ери. Дуже ймовірно, що це центр літописних хорватів. Воно згадується у «Повісті временних літ». І взагалі, потрібно вносити зміни й корективи в історію, а це декого з Академії наук України не влаштовує. Городище — мій світ, над яким я працюю ...надцять років досить небезуспішно. Це пам’ятка національного значення, куди приїжджають люди зі всього світу — і туристи, й археологи. Про неї знають, оскільки я працював у багатьох університетах Європи, але, на жаль, вона залишається нині без належної уваги держави. Є постанова Верховної Ради, згідно з якою було рішення «вивчити питання», але все це гальмувалося й гальмується. Так, у Львові є управління охорони культурної спадщини. Його завданням є встановити знаки на пам’ятках національного значення (таких у Львівській області 14), і на це не потрібно великих коштів — це коштує копійки. Але немає бажання, немає розуміння, немає пошани до своєї історії та культури. Раніше були звернення, є ще звернення обласної ради до влади, але їх ніхто не захотів чути. І хоча про Стільське городище показували сюжети на телебаченні, але за кордоном люди знають про нього набагато більше і всі дивуються, чому в нас так не цінують своє ж багатство. Ми не вміємо займатися рекламою національних надбань, не вміємо їх шанувати, але це не завдання істориків чи архітекторів — це завдання держави.
 
http://256irisiv.livejournal.com/85278.html   --- дуже цікавий сайт,по темі.
 
 
 
Стільське городище (IX- початку XI ст.) осередок общинної та великокнязівської влади східних хорватів
Понад тисячоліття тому на широких просторах Українського Прикарпаття існувала країна слов'ян, відома як Велика або Біла Хорватія, про яку вперше повідомляє імператор Візантії Костянтин Багрянородний — історик, видатний політичний і культурний діяч X століття. У книзі "Про управління імперією" він пише, що "хрещені далматинські хорвати походять від нехрещених хорватів, які живуть за горами Угорськими, тобто у Північному Прикарпатті".

 


Важливі доповнення у вивченні хорватської проблеми дають археологічні відкриття, які значно повніше, а ніж писемні джерела, висвітлюють складні процеси державотворчого розвитку, що відбувалися у суспільстві східних хорватів у VIII — середині XI ст. З 80-х років минулого століття Верхньодністрянською археологічною експедицією Національної академії наук України були започатковані перші дослідження пам'яток східних хорватів у Верхньому Подністров'ї. Об'єктами наукових відкриттів стали рештки укріплених поселень городища, що є залишками громадських (общинних) центрів, міст, замків, фортець та осередків поганського культу. В числі нововиявлених пам'яток особливої уваги заслуговує унікальний історико-культурний комплекс з центром — городищем IX—XI ст. у с. Стільське Миколаївського району Львівської області. Він охоплює величезну, вкриту давнім пралісом площу мальовничої Бібрсько-Стільської височини.

Цей край багатий переказами та легендами, що своїм корінням сягають сивої давнини. В одному з переказів повідомляється, що на горі над селом в давні часи Існувало велике місто — столиця князівства чи держави. Його недоступні стіни витримували численні ворожі набіги. Одного разу вороже військо довго утримувало місто в облозі, але так і не наважилося штурмувати його. Якось ввечері ворожі полчища Із запаленими смолоскипами почали відступати від міста. Повіривши у це, жителі міста зняли охорону і відчинили головні ворота. В цей час ворожий гарнізон, що переховувався у засідці, увірвався в місто і підпалив його. Заграва пожежі, високо здійнялась вгору, що було умовним знаком до повернення ворожого війська. Місто тоді було спалене до тла. Переживши страшну трагедію, уціліле населення переселилося у долину р. Колодниці, де поклало початок новому поселенню, яке назвало Стольско на пам'ять про колишню столицю.

У ватиканських архівах збереглися короткі грекомовні записи, зроблені не пізніше як у 30-х роках XIV ст. В них повідомляється, що між містами Галичем та Володимиром є містечко Стольско -резиденція Галицької митрополії.
В результаті тривалих археологічних досліджень було встановлено, що дійсно, на залісненому плато, над селом у IX — на початку XI ст. існувало велике місто. Його неймовірно велика, як для тогочасних міст Європи, укріплена площа сягала 250 га, а довжина оборонних стін близько 10 км. На це вказують потужні земляні вали, оточені ровами та штучно споруджені тераси, що кількома рядами опоясували територію давнього міста. На поверхні валів височіли дерев'яні стіни та вежі. До них із середини були прибудовані численні будівлі житлового, господарського та військового призначення. В одному із головних проїздів до міста було розкопано кам'яний брук, який за давнім переказом називали «Білою дорогою».

На домінуючій висоті у центрі городища збереглися рештки потужних земляних укріплень. Час не зберіг дерев'яних стін, зате невмируща людська пам'ять крізь віки донесла до наших часів давні назви окремих частин міста: «Золоті ворота», «Залізна брама», «Вежа», «Княжа криниця», «Коморище», «Підкоморище», «Химина долина», «Гребля» та інші.
Перекази повідомляють, що під городищем, глибоко під землею, знаходилося підземне місто. Вчені стверджують наявність тут підземних лабіринтів і не виключено рукотворного походження. Дуже ймовірно, що вони могли використовуватися як печерні храми, усипальниці феодальної знаті та духовенства. Через нестачу коштів на наукові відкриття перекази досі залишаються загадкою.

У найближчих околицях міста археологи дослідили густу сітку поселень, культових місць та некрополів. Давнє місто було сполучене з головною водного артерією Прикарпаття — Дністром, водним шляхом довжиною 11 км, спеціально спорудженим ще у IX ст. на р. Колодниці. (ага, тобто там плавали великі кораблі!)

Весь цей унікальний комплекс, що розкинувся на площі близько 200 км!, є непересічною пам'яткою давньої української історії та культури, яка немає аналогів на європейському континенті. Стільське городище, яке недавно занесене до державного реєстру нерухомих пам'яток України, повинно надійно захищатися державою від усякого роду руйнувань. Проте, в наш час більша частина цієї унікальної пам'ятки охоплена широко прогресуючими ерозійними процесами, які негативно впливають на стан його збереження. З огляду на це, громадськістю засновано «Фонд охорони раціонального використання Стільського городища і навколишнього природного та історичного середовища», основним завданням якого є збереження історичної пам'ятки.

(А ще там є лиса вершина, на якій не ростуть дерева і місевий гід казала, що вона стоїть без лісу, сокільки колись це була торгова площа, витоптана людьми.

А ще поганське капище, яке розташоване на одній зі скель з печерами було діючим до 17го століття! Християнам довелося "заселити" ченців у печери, щоб хоч якось "викурити" поганців...)


http://uk.wikipedia.org/wiki/Стільсько
http://www.mykolaiv.lviv.ua/tur-stilske.php
http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XI/508
http://www.castles.com.ua/stilske.html
http://mpj.lviv.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=49


ну і далі:

 


http://gazeta.ua/index.php?&id=214533&lang=ru&s=1_gztmain
Столица славянского племени белых хорватов находилась вблизи нынешнего села Стильско Николаевского района на Львовщине. В ІХ ст. это был мегаполис с крепостями, укреплениями и языческими храмами. В городе проживало более 40 тыс. людей.
Удобнее всего до Стильского добираться из Львова. Четыре раза в день с Привокзальной площади отправляется маршрутка N585 Львов–Дуброва. Билет в одну сторону стоит 12 грн.
О давней столице напоминают урочища Золотые ворота и Княжеский колодец в околицах Стильского. Городище раскинулось на склонах холмов сразу за селом. Покрыто старым буковы м лесом. По местной легенде, большой город в горах враги долго держали в осаде. Не сумев получить штурмом, прибегли к хитрости: вечером часть войска отступила от стен с зажженными факелами. Жители, думая, что враг ушел, отворили ворота. В это время из засады вылетели нападающие и подожгли город. Спасшиеся жители переселились с пожарища в долину реки Колодницы. Здесь они основали новое поселение, которое в честь разрушенного стольного града назвали Стильско.
Главный город белых хорватов занимал 250 га.
— Размер одного только де тинца, то есть центральной, наиболее защищенной части городища, — 15 гектаров. Для сравнения, весь тогдашний Киев занимал 9,7 гектаров, — рассказывает 55-летний Орест Корчинский, руководитель Верхнеднистрянской археологической экспедиции Института народоведения НАН Украины. Раскопки в Стильском он проводил с 1981-го по 2000 год.
К городу вели несколько дорог. С обеих сторон въездов возвышались караульные башни из 5–6-метровых деревянных колод. В одном из самых широких проездов археологи откопали брук из камня-известняка — по рассказам, эту дорогу называли ”Белой”. От Днестра к городищу провели 11-километровый канал, по которому в город приплывали лодки.
Белые хорваты работали на земле, охотились и рыбачили, часть ремесленничала.
— В начале раскопок в одном из бывших пригородов к нам подошел старый лесник Иван Корда и говорит: ”На этом месте когда-то стояла кузница”, — вспоминает археолог. — Мы тогда еще спросили, откуда он знает. А он : ”То мой дед рассказывал”. И действительно, мы обнаружили котлован горна, 40 килограммов железных слитков, инструменты.
Город обладал мощной системой укреплений. Его оборонные стены растянулись на 10 км. С западной стороны столицу защищали стремительные склоны гор — над обрывами до сих пор нависают огромные камни. На них выдолблены пазы, в которые закрепляли подъемные мосты. С севера и юга городища были глубокие овраги. С востока — земляной вал с деревянным частоколом и рвом за ним. Фрагменты валов высотой 2–2,5 м, окруженных рвами, сохранились до сих пор. Сегодня селяне собирают там ягоды и грибы.
До нашего времени дошли языческие святилища, вытесанные в скалах. В близлежащих селах их насчитали 10. На окраине Николаева есть самый больший из семи параллельных тоннелей. Они разной длины, но соединенные между собой. Тоннели выходят к полукруглой площадке, на которой, по-видимому, проводили обряды.
Еще один языческий комплекс есть в соседнем селе Дуброва. Там над дорогой нависает большой камень необычной формы.

 



— Его называют Диравец, потому что в нем есть сквозное отверстие, а еще — столовым камнем, так как у него ровная, как стол, поверхность. Возможно, на нем стоял какой-то идол, — предполагает ученый из Львова.
Рядом в скале вы тесаны помещения, где жили волхвы. Впоследствии здесь были монашеские кельи. Сохранились ниши, выдолбленные монахами для мощей святых. В 1940–1950 годах в них прятались воины УПА. Иногда энкаведисты взрывали кельи. В настоящее время селяне приделали к этим помещениям крышки и хранят в них картофель. Температура внутри на протяжении года постоянная, +11°С.
— Я сюда приезжал с биоэнергетиком. Он походил, а потом сказал, что под кельями на глубине 30 метров есть большой зал площадью 2,5 тысяч квадратных метров, — добавляет Орест Корчинский.
В 2001-ом Стильскому городищу предоставили статус достопримечательности государственного значения. Через два года вышло постановление Верховной Рады о создании Государственного историко-культурного заповедника. Но на этом все прекратилось. Раскопки в Стильском не проводят уже восемь лет.
Белые хорваты населяли северное Прикарпатье


Белые хорваты — славянское племя, в VI–X ст.ст. жившее по обе стороны Карпат. ”Белые” означало ”западные”, а ”хорваты” или ” горваты” — живущие в горах. Вспоминает о них древнерусский летописец Нестор в своей ”Повести временных лет”. А византийский император Маврикий (582–602) писал о белых хорватах, что они гостеприимные и учтивые, но агрессивные, если их чем-то разозлить. Другой правитель Византии, Константин Багрянородный, живший в Х ст., в книге ”Об управлении империей” сообщал, что крещеные хорваты происходят от некрещеных хорватов, живших за Венгерскими горами, то есть в северном Прикарпатье.

http://relicfinder.info/forum/viewtopic.php?f=2&t=63
Стильское городище является словянским комплексом IX - начала XI вв. с центром в с.Стильско Николаевского района Львовской области.
Городище занимает площадь 250 гектаров (!!!) между селами Стильско, Илов и Диброва, где когда-то существовал могущественный город-столица княжества Белых Хорватов.

На территории городища сохранились мощные земляные валы и рвы длиной до 10 км.
Важное место в системе укреплений древнего города занимала княжеская деревянная крепость. Её площадь охватывала 15 гектаров.
Вокруг городища сохранилось множество могильников, небольших курганов и культовые дохристианские центры.

Городище имело водное соединение с рекой Днестр. На реке Колодница, которая протекала (протекает) у подножия города, были возведены системы из десятков водяных запор-шлюзов, которые регулировали уровень воды в реке и давали возможность небольшим судам продвигаться вверх по течению.


Особенностью истории и культуры древних поселений этого региона в IX - XI в. была языческая вера. На территории комплекса городища находятся множественные остатки древних словянских святилищ.
В с.Илов археологами было обнаружено ритуальную площадку, вымощенную большими камнями. В неглубоких ямках найдены множественные остатки жертвоприношений. Под святилищем находится пещерный комплекс-подземелья - словянский языческий храм.

http://www.liveinternet.ru/users/ratatosk/post85244742/
Стольское, Стильское, Стольско, Стильско, Stilsko, Stulsko - по всем этим названиям в Интернете можно найти, пусть и относительно немного, о городище белых хорватов, которое ждёт своего Шлимана.
Хорваты трижды упоминаются в древнерусском письменном источнике "Повести временных лет", во-первых, в списке других восточнославянских племён, во-вторых, в событиях 907-го года, как участники военного похода киевского князя Олега на Византию, и в-третьих, когда они стали объектом военного похода великого князя киевского Владимира Святославовича.

В VI ст. территория района вошла в состав Великой Хорватии, в VІІІ-ІХ ст. столица, вероятно, находилась именно в Стольском, тогда как главное святилище было в - в Ілеве. (источник: Википедия)
В ватиканских архивах есть краткие записи на греческом, датируемые самое позднее 30-ми годами 16 века, в которых говорится о Стольском з городе между Галичем и Владимиром, резиденция Галицкой митрополии. Топоним „стольскъ” означает "столица", хотя это не даёт однозначности в определёнии статуса этого населённого пункта.

Важные дополнения хорватской проблемы предоставляют археологические открытия, которые в значительно более полной мере, нежели письменные источники, освещают сложные процессы образования государства, проходившие в обществе восточных хорватов в VIII - середине XI ст. Стольское городище начали открывать в 1970-х годах. Во многие инстанции обращался тогдашний председатель сельсовета Ярослав Кулачковский. Годами обивал он пороги научно-исследовательских институтов, пересказывая легенды старожилов, прося снарядить в Николаевский район Львовщины археологическую экспедицию. Так в Стольское попал молодой львовский археолог Орест Корчинский.
 


- Уже первые раскопки убедили нас в том, что здесь был огромный город, - вспоминает ученый. - Однако денег на проведение исследований не было. Помог случай. Меня пригласили на научную конференцию в Москву. Рассказ о нашей находке так поразил тогдашнего главного археолога СССР Бориса Рыбакова, что он позвонил в Киев. И через две недели мы получили деньги на снаряжение полноценной экспедиции. С 80-х годов прошлого века Верхнеднестрянской археологической экспедицией НАН Украины были начаты первые исследования памятников восточных хорватов в Верхнем Приднестровье. Объектами научных открытий стали остатки укреплённых поселений городища, бывших когда-то общинными центрами, городами, замками, крепостями и языческими капищами. Среди нововыявленных памятников особенного внимания требует исторически-культурный комплекс с городищем IX - XI ст. в с. Стильско (Стольское) Николаевского района Львовской области. Он охватывает огромную, живописную, укрытую древним пралесом площадь Бибрско-Стильской возвышенности.

Этот край богат сказаниями и легендами, достигающими своими корнями древних времён. В одном из сказаний говорится, что на горе над селом существовала столица государства и княжества. Её неприступные стены выдерживали многочисленные вражеские набеги, а однажды вражеское войско долго удерживало крепость в осаде, неотваживаясь на штурм. Осаждающие пошли на хитрость, в тёмное время суток они сделали вид, что отступают. Поверив в это, жители сняли оборону и открыли главные ворота. В этот момент отряд, скрывавшийся в засаде, ворвался в город и поджег его. Зарево поднялось высоко вверх и стало сигналом для отступившего войска к возвращению. Город был тогда сожжен дотла. Пережив страшную трагедию, уцелевшие переселились в долину р. Колодницы, где они основали новое поселение, названное Стольское в память о павшей столице.
Ученые с этой версией не согласны. Ее опровергают данные раскопок: судя по всему, большинство жителей не погибли в огне, а покинули город. "Стены были неприступными, - рассказывает господин Корчинский. - Запасов пищи и воды хватило бы на годовую осаду. Оборонительные валы были даже посреди города. Мы исследовали несколько вероятных ловушек для нападающих врагов. С их помощью можно было перебить всю вражескую силу". По мнению научных работников, с которыми нам приходилось общаться, город погиб скорее от эпидемии или от княжеских междуусобиц. Люди покинули его в поисках лучшей судьбы.

В результате продолжительных археологических исследований было установлено, что действительно, на поросшем лесом плато, над селом в IX - начале XI ст. существовал большой город. Его огромная, по меркам Европы того времени, территория достигала 250 гектаров, а длина оборонных стен протянулась в общей сложности на 10 км. На это указывают мощные земляные валы, окруженные рвами и искусственно возведённые террасы, которые в несколько рядов окружали территорию древнего города. На валах стояли деревянные стены и башни, К ним внутри были пристроены жилые, хозяйственные и военные постройки/ В одном из главных проездов к городу была раскопана каменная брущатка, которую согласно легенд называли "Белой дорогой".
Население города предположительно составляло 40 тысяч.
На доминирующей высоте в центре городища найдены остатки мощных земляных укреплений. Время не сохранило деревяные стены, но в памяти людей остались названия отдельных частей города: "Золотые ворота", "Железные ворота", "Башня", "Княжеский колодец", "Коморище", "Подкоморище", "Химина долина", "Дамба" и прочие.

Сказания говорят, что под городищем, глубоко под землёй находится подземный город. Ученые подтверждают наявность тут подземных лабиринтов, не исключая рукотворность их происхождения. Очень вероятно, что они могли использоваться как пещерные храмы, усыпальницы феодальной знати и духовенства. Через отсутствие финансирования исследований, данные научные открытия до сих пор остаются покрытыми тайной.

Вокруг дитинца находилось укреплённое предместие, где проживало свободное городское население - купцы, ремесленники и духовенство. Тут раскопано несколько десятков жилищно-хозяйственных и ремесленных объектов, усадьбы отдельных состоятельных горожан. На фундаментах уничтоженных пожаром жилищ были выявлены решетки печей-каменок, собраны многочисленные образцы гончарной и лепной посуды, предметов ежедневного использования, оружия.
- Размер самого дитинця, то есть центральной, самой защищенной части города, - 15 гектаров. Для сравнения, весь тогдашний Киев занимал 9,7 гектаров, - рассказывал Орест Корчинский. Раскопки под его руководством длились с 1981 по 2000 года. - К городу вело несколько дорог. По сторонам стояли сторожевые башни из 5-6-метровых деревяных колод. В городе была мощная система укреплений. На склонах гор до сих пор сохранились пазы, в которые закрепляли подвесные мосты. С севера до юга городища проходили глубокие овраги, на востоке был земляной вал с деревяным частоколом и рвом. Фрагменты валов, высотой 2-2,5 м, сохранились до сих пор.

Поблизости от города археологи исследовали густую сеть поселений, культовых мест и некрополей. Древний город был соединён с главной водной артерией Прикарпатья - Днестром, водным каналом протяженностью 11 км, сооруженным ещё в IX ст. на р. Колоднице. Также, по данным археологов, городище некогда было связано с берегом Днестра древним "фуникулером", который передвигался с помощью специального 11-километрового каната. На реке Колодница, которая протекала (протекает) у подножия города, были возведены системы из десятков водяных запор-шлюзов, которые регулировали уровень воды в реке и давали возможность небольшим судам продвигаться вверх по течению. Находки из Стильского городища ценились коллекционерами еще с XVIII века.
Уникальной страницей истории и культуры этого поселения были религиозные культы. Центры языческого поклонения были найдены учеными на окраинах сел Стольская Дубрава, Илова, Великая Воля и вблизи самого Николаева. На некоторых капищах исследовались жертвенные ямы. В окружающих городище селах сохранилось около 10 языческих капищ, а к ритуальной площадке на городище ведут семь параллельных туннелей. Жертвенный камень, так называемый Дыравец, предположительно использовался как место, где стоял идол.
 


Восточные источники IX - X ст. указывают на храмы славян на Черной горе в Прикарпатье. Очень похожи по описаниям именно пещерные комплексы, обнаруженные экспедицией в конце 80-х гг. на северной окраине г. Николаева. Как установлено в процессе исследований, высеченые в скалах помещения были сооружены самое позднее в первой трети IX ст., то есть в дохристианский период, а со временем, с приходом христианства, использовались монахами. В 40-50-х годах ХХ столетия они стали пристанищем для воинов Украинской повстанческой армии.
 


Полуразрушенная двухъярусная келья, довольно просторная, была, судя по всему, молельней. Узенький проход ведет в комнату, где монах отдыхал. В стене - углубления для иконы и лампадки. На противоположной стене еще одна ниша - здесь хранили мощи святых. Кельи, выдолбленные в песчанике, почему-то не осыпаются. Возможно, давние строители обжигали стены животным жиром - образовавшееся покрытие выполняло роль штукатурки.

Стольское городище, которое недавно было внесено в государственный реестр памятников Украины, должно надежно защищаться государством от различного рода разрушений. Однако, в наше время большая часть этого уникального памятника захвачена прогрессирующими эрозионными процессами, которые негативно влияют на его сохранность. По данной причине в Николаеве был основан "Фонд охраны рационального использования Стольского городища и окружающей природной и исторической среды", основным заданием которого является охрана данного исторического памятника.С 2005 года заповедник находится под патронатом львовской организации "Крок" и общественной организации "Общество украинских офицеров".
 


Мини-репортажик о Стольском городище в mp3 формате

Инвестиционный проект по возведению в Стольском санаторно-курортного комплекса

Скандал вокруг заповедника

Данные о населённом пункте на начало века из географического словаря Королевства Польского (низ левого столбца)

Источники:
http://www.mykolaiv.lviv.ua/tur-stilske.php
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%97%D0%B2_(%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C)
http://tychyna.kiev.ua/sights/galichina.html
http://mpj.lviv.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=49
http://relicfinder.info/forum/viewtopic.php?f=2&t=63
http://old.kv.com.ua/index.php?rub=21&number_old=3412
http://imk.com.ua/ua/news/32113
http://proturizm.com.ua/reportage/848.html?page=4%C2%AE_sel=0

Фото с поездок:
http://bisbogus.mylivepage.com/wiki/1277/473
http://proturizm.com.ua/reportage/848.html?page=4%C2%AE_sel=0
http://io.ua/4699453


http://proturizm.com.ua/reportage/848.html?page=6&rid=0
На пошуки Великої Хорватії
24.10.2007 14:06
Регіон: ...Усі регіони
Назва села Стільсько, яке знаходиться в кількох кілометрах від районного Миколаєва мало може сказати не те, що більшості українців, та й навіть галичан. А даремно. Разом з багатою історію тут зберігся унікальний комплекс давнього городища Стільсько — ймовірної столиці племен білих хорватів. Щоправда, окрім симпатичних печер, культових споруд 9-10 століття, це село не має чим зустріти туристів і мандрівників.

Про інфраструктуру…

Оскільки на такі банальні речі, як от нічліг і харчування увагу звертають у першу чергу, розпочну саме з них.

Проживала наша невелика група в затишних кімнатах першого класу. Просто кабінет 4 класу сільської початкової школи нам сподобався менше, ніж 1-го. Є й інший варіант для проживання — в наметі на вулиці.

З закладами громадського харчування ситуація не набагато краща. Поїсти можна завжди (окрім ранку, неділі й інших вихідних) в місцевому магазині-кафе. Тобто від магазину цей заклад відрізняють хіба що столики, розставлені навколо прилавку. Магазин, окрім кафе, також успішно поєднує в собі дискотеку, яка розміщена там же. Словом, у селі є все, що потрібно для нормального екстремального відпочинку. Враховуючи це, не дивно, що "тусуються" тут в основному пластуни або інші любителі відпочинку на природі подалі від цивілізації. А, ну і про розбиті дороги, думаю, навіть згадувати не треба. Як мальовничо описав їх угорець Шандор Варга, «в мене було враження, що ми на американських гірках». Причому Варга це казав про трасу Київ-Чоп. Уявляю його реакцію на ділянку від траси до Стільського.

Але це все дрібниці, саме городище, яке займає площу близько 250 гектарів, варте того, щоб не звертати увагу на побут.
…і про давню столицю і сучасну археологію

От з іншою складовою інфраструктури — з тим, що умовно можна назвати «що подивитись» — тут все гаразд: пагорби, скелі, печери, культові будівлі, озера та ліси (які особливо ефектно виглядають восени). Але, звичайно, основним є городище 9-10 століття площею 250 га, на території якого археологи знайшли залишки домівок, господарських приміщень, укріплень тощо. Його площа є просто неймовірно великою, як на середньовічне місто. Та й кількість мешканців вражає — близько 40 тисяч. Зараз, до речі, в Стільсько проживає 800 осіб.

частина давнього городища знаходиться під Миколаєвим


(вхід до одного з 8 храмів Білих хорватів ; Близькість Миколаєва дається взнаки — вхід повністю завалений сміттям )

Короткий лірично-історичний відступ: що відомо про землі на яких існувало Галицько-Волинське князівство до заснування тут цього князівства? Майже нічого. «В письмових джерелах є різні дані про формування державності на території східної України. Про Галицько-Волинське князівство дані уривчасті, до середини 12 століття Чернівецька, Івано-Франківська, Тернопільська, Львівська області, Підкарпатське воєводство в Польщі взагалі не згадуються в письмових джерелах, хіба окремі міста», — розповідає археолог, керівник Верхньодністрянської експедиції Орест Корчинський. Але ж ці території розташовані в «центрі» тодішнього світу, тут пролягав шлях на Захід зі Сходу. Тому як мінімум дивно, що згадок про цей край є дуже мало.

— Останнім часом відкрили ряд нових об’єктів — Кульчиці, Старе Село, два городища в Жидачеві… На території Верхнього Придністров’я знаходяться найбільші міста, замки, фортеці, укріплені площі. Причому 10% знайдених городищ мають площу більше 10 га (тодішній Київ займав 9,7 га). Виникає запитання: чи це була відстала периферія на Русі? Чи слід переглянути літературу?, — говорить Орест Корчинський.

Саме це досліджувала Верхньодністрянська експедиція. Під час робіт археологи розкопали 12 тис. м. кв. на яких виявили 30 житлово-господарських будівель, майстерні, погреби, залізоплавильний комплекс. Історики припускають, що назва Стільсько пішла від Стольний град, ймовірно, він був столицею держави білих хорватів.

За легендою, місто вщент спалили, тому можна припустити, що племена білих хорватів перейшли через Карпати (тут Орест Корчинський звертає увагу на співзвучність назв Карпати-Хорвати) і оселились на берегах Адріатичного моря.

Зараз дослідження Стільського взяли паузу, і невідомо наскільки вона затягнеться. По-перше, дослідники не можуть отримати дозвіл на проведення робіт в Інституті археології, по-друге, з коштами також туго. Учасники історичного табору «Стільсько», який проходив 19-21 жовтня намагались найти вихід з цієї ситуації. Зрештою, громадські організації обіцяють допомогти з практичним проведенням розкопок. Зараз слово за Інститутом археології НАН України, який має видати дозвіл.
Уляна Куйдич